Міф 1. Сурогатне материнство – це бізнес.

Сурогатна мати не займається продажем дітей, а лише надає допомогу тим людям, які не мають можливості зачати і народити дитину самостійно з-за фізіологічних особливостей. При цьому вона не доводиться генетичною матір’ю дитині. Сурогатна мама лише виношує ембріон, отриманий з біологічних матеріалів потенційних батьків.

Міф 2. Державна реєстрація народження дитини за програмою сурогатного материнства можлива тільки в судовому порядку.

В Україні послуги сурогатної матері легальні, тобто, законодавчо дозволені, як один з методів лікування безпліддя. Процедура реєстрації факту народження дитини в органі РАЦС займає, як і в звичайному випадку, не більше півгодини.

Міф 3. Народжена дитина може успадкувати зовнішність сурогатної матері.

Це повністю виключено, так як біологічний матеріал, що містить гени, надають майбутні батьки дитини. Запліднена яйцеклітина жінки (майбутньої генетичної мами) сперматозоїдами чоловіка (майбутнього генетичного батька) формує генетичний код, що визначає зовнішність і інші фізіологічні особливості дитини.

Тому немовля може бути схожий тільки на своїх майбутніх батьків.

Міф 4. Дитина може отримати від сурогатної матері будь-яке спадкове захворювання.

За рахунок того, що одним з обов’язкових умов, що пред’являються до сурогатної матері, є проходження комплексного діагностичного дослідження перед процедурою ЕКЗ, дитина захищена від будь-яких генетичних патологій.

Міф 5. Сурогатна мати може надалі відсудити дитину.

Новонароджений не є дитиною сурогатної матері. Вона відразу після пологів передає його «замовникам», тобто генетичним батькам, підписуючи згоду на запис їх як батьків дитини.

Після підписання такої згоди сурогатна мати не матиме жодних прав на дитину.