Не так давно стався випадок, який відкрив багато питань до законодавства з приводу сурогатного материнства. Подружня пара з Німеччини скористалася послугами сурогатної матері з України, щоб стати батьками. У самій процедурі не було ніяких проблем, оскільки в Україні батьками дитини вважаються ті, чий генетичний матеріал використовувався в рамках лікування безпліддя. Однак коли пара повернулася до Німеччини, їх чекав неприємний сюрприз: згідно з німецьким законодавством, біологічна мати дитини, яку виношувала сурогатна мати, не має на неї таких прав, як в Україні. Це пов’язано з тим, що сурогатне материнство заборонено у Німеччині, через що подружня пара і була змушена скористатися послугами української сурогатної мами. В результаті німецький суд заявив, що рідна мати малюка не має на нього прав.

В Україні саме біологічні батьки були вписані в свідоцтво про народження, відповідно до закону. Однак після того, як подружня пара повернулася до Німеччини, почалися проблеми. Спочатку проблем не було: в місцевому органі влади подружжя зареєструвало новонароджену дитину як свою. Однак коли владі стало відомо, що для народження дитини були використані послуги сурогатної мами, у подружжя відібрали їх право на батьківство і надали статус матері жінці, яка виношувала дитину.

Це наочно показало, наскільки погано скоординовано законодавство різних країн по відношенню до сурогатного материнства. Через це виникають проблеми, адже в Україні батьками дитини визнали його біологічних матір і батька, а ось відповідно до законів Німеччини подібне право має жінка, яка виносила малюка. Строго кажучи, німецьке законодавство обмежує право на материнство, але не право на батьківство. Тобто матір’ю дитини буде записана жінка, яка його виносила, а от особистість батька не ставиться під сумнів. Подібний підхід пов’язаний із загальною забороною на сурогатне материнство в Німеччині. Це вже далеко не перший випадок, коли громадяни різних країн страждають через різне законодавство по відношенню до репродуктивної медицини.

Пара з Німеччини спробувала оскаржити рішення держави в суді, наполягаючи на тому, що українське законодавство вважає сурогатне материнство законним і визнає їх справжніми батьками дитини. Німецький суд, однак, вирішив, що ці фактори не вирішальні, фактично скасувавши рішення законодавчих органів України. До свого рішення судді додали, що в Україні з приводу прав на батьківство і материнство не було судового розгляду, як і винесеного вироку. Це означає, що до цієї справи можуть застосовуватися німецькі закони, а державні чиновники Німеччини не зобов’язані виконувати гіпотетичне рішення українського суду.

На щастя, для цього подружжя все закінчилося добре: сторони зійшлися на тому, що усиновлення дитини буде кращим рішенням, яке задовольняє німецьким законам і в той же час дозволить подружній парі насолодитися батьківством. Проте, в цьому рішенні залишився нюанс: з часом сурогатна мати, яка всього лише виношувала дитину, зможе відібрати у законних батьків права на нього, якщо малюк сам цього захоче.

Такі випадки наочно показують всьому світу, як багато прогалин залишилося в законодавстві по відношенню до сурогатного материнства. Незважаючи на те, що репродуктивна медицина розвивається вже кілька десятиліть, вона як і раніше залишається під забороною в багатьох країнах, а в тих яких дозволена, має ряд обмежень. На щастя, в Україні сурогатне материнство повністю дозволено, сурогатних матерів і біологічних батьків захищають закони, так що не дивлячись на заборони та складності приплив безплідних пар з Європи, які хочуть завести дитину, навряд чи припиниться. А все тому, що законодавство багатьох країн позбавляє своїх громадян базових прав: прав бути щасливими батьками.